Всеукраїнський тижневик „Шлях Перемоги” від 18 липня 2007 р.

Книжкова новинка

У СКАРБНИЦЮ КУЛЬТУРНОГО МОВЛЕННЯ

      Багаторічний літературний редактор, член Національної спілки журналістів Марія Волощак (читачі „Шляху Перемоги” ще й досі мають змогу вивчати її уроки правильного слововживання – мовностилістичні поради) цими днями порадувала нас новим, третім, доповненим виданням „Неправильно – правильно. Довідник з українського слововживання”. Цей довідник, рекомендований Міністерством освіти і науки України, цінний з кількох поглядів.
      По-перше, це вдала спроба аналізу газетних, технічних, рекламних текстів через призму національної ідентифікації.
      По-друге, усвідомлюючи величезний виховний вплив преси, авторка намагається „виловити” всі зросійщені або ж скальковані з казенної „міжнародної” лексики словосполучення, окремі слова і знайти їм український відповідник. Марія Волощак пропонує власне тлумачення правок, тому чимало з них відзначається оригінальністю і розширює межі установлених мовознавцями схем.
      „У книжці Марії Волощак „Неправильно – правильно”, – зазначає доцент Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка В. Радчук, – представлено, по суті, дві мови, дві ментальності, два суспільні світи, її можна розглядати як перекладний словник”. Так вважає і багато журналістів, учителів, політологів, працівників культурно-духовної сфери, які, як кажуть, ноги збивали у пошуках попереднього видання довідника. Цього разу авторка знову підготувала нам ціннющий подарунок – добірне, барвисте, соковите мовлення.
      Український письменник, перекладач Борис Антоненко-Давидович, для якого наша українська мова – „дзвінка, красна й блискуча”, зазначав: „Краса і сила рідної мови таїться… у здатності впливати на почуття людини, будити в ній хороші благородні почуття, змушувати бриніти найтонші струни людської душі”. Марія Волощак належить до тих подвижників-мовознавців, які і словом, і ділом будять у нас любов до рідної мови, дбають про її чистоту, про культуру українського слововживання. Вона не втомлюється шукати й чутливо добирати ці дивні перли-слова і нанизувати їх в загальнонаціональне намисто культурного мовлення.
      Побажаємо нашій колезі успіху у такій важливій справі!

Зоряна НАГІРНЯК.

Всеукраїнський культурологічний тижневик „Слово Просвіти” від 26 липня 2007 р.

ВПРАВНО ПРО „НЕПРАВИЛЬНО”

      Досить погортати українську пресу або прислухатися до мови телебачення, не кажучи вже про те, як говорять у крамниці, на ринку, в метро тощо – й відпадуть останні сумніви щодо доцільності й доречності праці Марії Волощак „Неправильно – правильно. Довідник з українського слововживання” (К., 2007).
Видання третє, доповнене.
      Та попри „аромат” друкарської фарби, який ще б’є в носа, знаю достеменно: не мине й кількох тижнів, і вкриються сторінки довідника своєрідними „автографами” пані Марії – поправками, доповненнями, уточненнями, вписаними олівцем новими статтями (адже йдеться про словник). Тобто авторка дотримується принципу: межі для вдосконалення немає. А відтак грядуть і четверте, і п’яте, і шосте видання. І не треба бути ясновидцем, аби передбачити: розгребуть читачі „Неправильно – правильно” дуже швидко, і не тільки у Львові й Тернополі, а й у Донецьку і Полтаві. Марія Волощак розмістила статті у довіднику в алфавітному порядку, поділивши глосарій на кілька розділів – за частинами мови. Але лексеми подано не самими по собі, а в контексті певних фразеологізмів, у яких вони є ключовими словами. І це не висмоктані з пальця конструкції, а найхарактерніші „перли” із сучасних газет і журналів України. Це й найуживаніші русизми, і помилково вжиті пароніми, що стали штампами, і звичайні граматичні огріхи, які завдяки Інтернетові набувають поширення дуже швидко…
      Чухає потилицю новий українець: „А яка, в біса, різниця: окунув руку в окріп чи занурив?” „Окунув” раз, „окунув” вдруге, аж поки таки обпікся – потрапив у халепу і збагнув, що бовдуром у добірному товаристві бути не дуже приємно. А тут приятель радить: купи синю книжечку – то хоч цінники на своїй розкладці грамотно написати спроможешся державною мовою…
     Наклад довідника, зважаючи на величезний попит, вельми скромний – 10 тисяч примірників. Засноване авторкою видавництво „Марія Волощак” планує додрук, але тільки тоді, коли з’являться кошти від реалізації вже виготовленого накладу. Чекати, як випливає з викладеного вище, начебто недовго, а все ж… Чи не принизливою є сама постановка питання? Кому потрібен додатковий наклад книжки, яка має бути настільною в кожного, хто, так чи інакше, має справу з мовою, живим мовленням? Марії Волощак чи українській державі? Вітаючи авторку з новим надзвичайно корисним виданням, адресуємо це нериторичне запитання тим службам і відомствам, які цілком могли б збільшити згадуваний наклад „Неправильно – правильно” щонайменше на два нулі.

Микола ЦИВІРКО.

"ЗАКОН І ОБОВ’ЯЗОК"

Газета Державного департаменту України з питань виконання покарань

      9 листопада - День української писемності та мови

Дзеркало нашого буття

      Посібники Марії Волощак уже давно стали настільними книгами не лише для журналістів і філологів, державних службовців і письменників, але й для кожного, хто хоче глибинно опанувати українську мову, повернутися до її незамулених джерел, хто відчуває синівську відповідальність за збереження одного з найцінніших духовних скарбів нації.
      Для Марії Волощак українська мова – це і невичерпне джерело творчої наснаги, і невсипущий «труд мозільний» над словом. Адже недостатньо мати конструктивні ідеї. «Щоб повідомити про них іншим людям , та ще й розтривожити думку, спонукати до дії, потрібно ще й виражати їх (ідеї. - авт.) чітко» – вважає професор Йосип Лось. Практичний посібник М. Волощак – це, на його думку, «вдала спроба аналізу газетних текстів через призму національної самоідентифікації… Осмислюючи свою багатотисячолітню історію, маємо відновити властивий саме нам, українцям, спосіб мислення – отже й вислову…»
      Довідник побудовано відповідно до його назви «Неправильно – правильно». У колонці «неправильно» вміщені найтиповіші помилки, які засмічують мову і спотворюють думку. Їхній український відповідник авторка подає в колонці «правильно».       Кожен, хто прагне морального очищення, має пам’ятати, що шлях до нього пролягає через ставлення до мови. Адже вона – наше духовне здоров’я, наша гідність і честь. Шануймо її!

Ольга ДМИТРЕНКО